Детский дом семейного типа

как одна из форм устройства детей-сирот и детей, лишенных родительского попечения

 

На современном этапе развития общества сохраняется не только необходимость в уже апробированных практикой формах устройства детей-сирот и детей, лишенных родительского попечения (таких как усыновление, опека и попечительство), но и возникают новые потребности в расширении круга этих форм, что на сегодня закреплено в таких институтах семейного права, как патронат над детьми, приемная семья и детский дом семейного типа. Каждая из указанных форм имеет свои особенности.

В соответствии со ст. 52 Конституции Украины содержание и воспитание детей-сирот и детей, лишенных родительского попечения, возлагается на государство. Государство поощряет и поддерживает благотворительную деятельность в отношении детей. Одной из форм устройства детей-сирот и детей, лишенных родительского попечения является детский дом семейного типа.

Порядок создания и форма устройства детского дома семейного типа регулируется главой 20-2 Семейного кодекса (далее – СК) и Положением о детском доме семейного типа, утвержденным Постановлением Кабинета Министров Украины от 26.04.2002 г.(далее – Положение). Детский дом семейного типа – отдельная семья, создаваемая по желанию супругов или отдельного лица, не состоящего в браке, которые берут для воспитания и общего проживания не менее 5-ти детей-сирот или детей, лишенных родительского попечения. Хотя в СК и не предусматривается общего количества детей, которые могут воспитываться в такой семье, п. 2 Положения содержит норму, согласно которой число детей в ней не должно превышать 10-ти лиц с учетом родных детей.

Детский дом семейного типа комплектуется детьми на протяжении 12 месяцев со дня его создания. В него в первую очередь устраиваются дети, которые находятся между собой в родственных связях, за исключением случаев, когда по медицинским показателям или по другим причинам они не могут воспитываться вместе (п. 11 Положения).

Лица, которые берут для воспитания и совместного проживания таких детей (далее-воспитанников), получают статус родителей-воспитателей. Они становятся законными представителями воспитанников и действуют без специальных на то полномочий как опекуны или попечители. Родителям-воспитателям выплачивается денежное обеспечение в порядке, установленном законом (п. 22 Положения).

В соответствии с п. 17 Положения родителями-воспитателями могут быть совершеннолетние трудоспособные лица, за исключением лиц:

- признанных, в установленном порядке, недееспособными или ограниченно дееспособными;

- лишенных родительских прав, если эти права не были восстановлены;

- освобожденных от обязанностей опекуна, попечителя за неисполнение возложенных на них обязанностей;

- которые были освобождены от обязанностей усыновителей;

- которые по состоянию здоровья не могут выполнять обязанности по воспитанию детей (инвалиды І и ІІ группы; лица, которые имеют органические поражения нервной системы, алкогольную или наркотическую зависимость, психотические расстройства; больные СПИДом или открытой формой туберкулеза; а также лица, у которых официально зарегистрированы асоциальные проявления или наклонности к насилию);

- поведение и интересы которых противоречат интересам воспитанников;

Решение о создании детского дома семейного типа принимается районной, районной в гг. Киеве и Севастополе госадминистрацией, исполнительным комитетом городского совета (городов республиканского Автономной Республики Крым и городов областного значения) на основании заявления лиц или лица, которые выявили желание создать такой дом, с учетом результатов обучения соответствующего центра социальных служб семьи, детей и молодежи, вывода службы по делам несовершеннолетних о наличие условий для его создания и согласия ребенка, если он достиг такого возраста и уровня развития, при котором может его выразить. На основании такого решения между родителями-воспитателями и соответствующим органом, который принял это решение, заключается соглашение об организации деятельности детского дома семейного типа. Данная форма соглашения является приложением к Положению о детском доме семейного типа, утвержденному Постановлением Кабинета Министров Украины от 26.04.2002 г. №564  (далее – Соглашение).

Таким образом, в соответствии с п.1 Соглашения, родители-воспитатели наряду с обязанностями по воспитанию и развитию воспитанников,  имеют и дополнительные обязанности:

- в работе с воспитанниками соблюдать требования законодательства Украины о защите интересов детей и охране детства;

- ежегодно проводить медицинский осмотр детей и выполнять рекомендации врачей-специалистов;

- сотрудничать с соответствующими государственными органами и местными службами, осуществляющими социальное сопровождение детских домов семейного типа;

-  обращаться к ним в связи с необходимостью привлечения специалистов для решения проблемных вопросов;

- принимать участие в различных формах повышения квалификации воспитателей;

- при возникновении неблагоприятных для содержания, воспитания и обучения воспитанников уведомлять об этом местные службы по делам несовершеннолетних;

- использовать в полном объеме и по назначению государственную социальную помощь, которая предоставляется воспитанникам на обеспечение их полноценного питания, содержания, воспитания, развития и образования.

Государство обязуется:

- предоставить в пользование родителям-воспитателям индивидуальное жилое помещение в соответствии с нормами, установленными законодательством (п. 3 Соглашения);

Государство также обязуется:

- отвести земельный участок для ведения садоводства и огородничества;

- обеспечить транспортным средством;

- ежемесячно выплачивать денежную выплату родителям-воспитателям и средства для детей;

- организовывать социальное сопровождение детского дома семейного типа;

- обеспечить ежегодный бесплатный медицинский осмотр детей;

- контролировать исполнение родителями-воспитателями своих обязанностей по воспитанию и содержанию воспитанников и т.п. (п. 3 Соглашения). 

В соответствии с п. 4 Положения действие соглашения прекращается: 1) если в детском доме семейного типа возникают неблагоприятные условия для воспитания и совместного проживания детей; 2) при возвращении воспитанников родным родителям (опекуну, попечителю, усыновителю); 3) при достижении ребенком совершеннолетия; 4) по другим причинам, предусмотренных соглашением; 5) по решению суда.

Воспитанники пребывают в детском доме семейного типа до достижения 18 летнего возраста, а случае продолжения обучения в профессионально-техническом или высшем учебном заведении І-ІV уровня аккредитации – до его окончания, но не позднее достижения ими 23-летнего возраста (п. 2 Положения).

За воспитанниками сохраняется право на алименты, пенсию, иные социальные выплаты, а также на возмещение вреда в связи с потерей кормильца, которые они имели до устройства в детском доме семейного типа (п. 14 Положения). Они имеют право поддерживать личные контакты с родителями и другими родственниками, кроме случаев, когда это может причинить вред их жизни, здоровью или моральному воспитанию.

Сохранность имущества, в том числе жилища воспитанников по месту его нахождения, и контроль за его использованием обеспечивают органы опеки и попечительства (п. 15 Положения).

При прекращении действия соглашения вопросы о дальнейшем устройстве воспитанников решаются органом опеки и попечительства.

По окончанию срока пребывания воспитанников в детском доме семейного типа, при отсутствии у них права на жилище органы опеки и попечительства обеспечивают воспитанников детского дома семейного типа благоустроенным социальным жильем на протяжении месяца во внеочередном порядке (п. 30 Положения).

В случае уменьшения численности воспитанников в случае достижения ими возраста или по другим причинам по согласию сторон соглашения, решается вопрос о пополнении детского дома семейного типа воспитанниками или о переводе его в статус приемной семьи.

Ликвидация детского дома семейного типа осуществляется по решению органа, который создал его или по решению суда (п. 9 Положения).

 

 

При подготовке статьи использованы следующие источники:

 

1.    Конституція України від 28.06.1996// Відомості Верховної Ради України.-          

      1996.-№30.-ст. 141.

2.      Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины. Изд. второе, с изменениями и дополнениями/Под ред. Е.О. Харитонова.-Х.: ООО «Одиссей».-2007.-592 с.

3.      Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу: Постанова Кабінету Міністрів України от 26.04.2002 р. № 564// Офіційний вісник України.-2002.-№18-ст.925.

 

 

 

 

 

 

Ведущий специалист Сакского

горрайонного управления юстиции                                                            Е.Ю.Корниенко

Дитячий будинок сімейного типу створюється з метою забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

 

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитячому будинку не повинна перевищувати 10 чоловік.

Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Батьки-вихователі – особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Батьки-вихователі є законними представниками інтересів дитини без спеціальних на те повноважень.

 

В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли вони за медичними показаннями або з інших причин не можуть виховуватися разом. Батьки-вихователі повинні бути поінформовані про стан здоров’я кожної дитини, яка влаштовується на виховання та спільне проживання в сім’ю.

За вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

 

Кандидати у батьки-вихователі повинні пройти навчання, яке організовується відповідним обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і лише після отримання позитивного висновку про можливість виховувати дітей вони можуть клопотати про створення дитячого будинку сімейного типу.

Рішення (розпорядження) про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною державною адміністрацією або виконавчим комітетом міської ради (міст обласного значення) за місцем проживання батьків.

З метою прийняття відповідного рішення (розпорядження), особою або особами, що виявили бажання створити дитячий будинок сімейного типу, подаються такі документи:

-       Заява кандидатів у батьки-вихователі про утворення дитячого будинку сімейного типу;

-       Копії паспортів кандидатів у батьки-вихователі;

-       Довідка про склад сім’ї (форма 3);

-       Копія свідоцтва про шлюб (для подружжя);

-       Довідка про стан здоров’я кандидатів у батьки-вихователі та членів сім’ї, які проживають разом з ними;

-       Довідка про доходи потенційних батьків-вихователів за останні шість місяців або копія декларації про доходи, засвідчена в установленому порядку (середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім’ї, обчислений за останніх шість календарних місяців, не може бути менший, ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законодавством для відповідних соціальних і демографічних груп населення);

-       Довідка про проходження навчання кандидатів у батьків-вихователів і рекомендація центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних батьків-вихователів;

-       Письмова згода всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, на утворення дитячого будинку сімейного типу, засвідчена нотаріально;

-       Довідка про відсутність судимості у кандидатів у батьки-вихователі.

Після подання кандидатами заяви, відповідна служба у справах дітей проводить обстеження матеріально-побутових умов проживання сім’ї (за результатами обстеження складається акт обстеження житлово-побутових умов кандидатів) та робить письмовий висновок про наявність (або відсутність) умов для створення дитячого будинку сімейного типу.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення.

 

Не можуть бути батьками-вихователями особи, які:

-       не пройшли курс підготовки потенційних кандидатів у батьки-вихователі;

-       визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

-       позбавлені батьківських прав;

-       були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;

-       за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);

-       перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

-       зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

-       страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;

-       були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України;

-       мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

-       не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Також не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім’ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

 

Батьки-вихователі в обов’язковому порядку проходять курс підготовки (один раз на два роки), проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за програмою, затвердженою наказом центрального органу виконавчої влади з питань сім’ї, дітей та молоді.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток вихованців.

Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень.

 

На підставі рішення (розпорядження) про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу за встановленою формою.

Дія угоди припиняється у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов’язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою, та за рішенням суду.

У разі припинення дії угоди питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім’ї громадян України – на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.

 

Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, встановленими законодавством.

Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

 

У разі зменшення кількості вихованців внаслідок вибуття їх за віком або з інших причин за згодою сторін угоди вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями, або переведення його в статус прийомної сім’ї.

Після закінчення строку перебування вихованців у дитячому будинку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) забезпечують вихованців дитячого будинку сімейного типу протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.

 

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснюють соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу. Соціальний супровід передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу.

Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно. Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який пройшов спеціальну підготовку. Соціальний працівник проходить навчання не рідше ніж один раз на п’ять років.

 

Служби у справах дітей за місцем розташування дитячого будинку сімейного типу надають допомогу батькам у підборі та влаштуванні дітей у сім’ю та здійснюють контроль за умовами проживання, виховання дітей-вихованців.

 

Фінансування дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рахунок видатків державного. Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

Державна соціальна допомога і грошове забезпечення виплачуються щомісяця не пізніше 20 числа за місцем проживання дитини у дитячому будинку сімейного типу батькам-вихователям через державні підприємства поштового зв’язку або перераховуються на особові рахунки обох батьків-вихователів у банківській установі за їх вибором.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

За згодою сторін угоди дитячому будинку сімейного типу може  надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.

 

Місцеві відділи у справах сім’ї та  молоді за участю об’єднань громадян, професійних спілок щороку забезпечують безкоштовне оздоровлення вихованців. Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, забезпечуються путівками до санаторіїв.

Інші питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога